Cтенограма виступу замміністра Лінчевського: чи справді він винен?

Автор: grivna.ks.ua13 Июня 2018 13:45

Після виступу на початку червня в Рахунковій палаті заступника міністра охорони здоров’я Олександра Лінчевського щодо лікування онкохворих одні його «лінчують», інші говорять про вирвані слова з контексту.

Щоб читачі самі зробили для себе висновок, публікуємо частину тексту стенограми виступу Лінчевського:

«Щодо зростання обсягу використання коштів. Питання філософське. З одного боку, держава витрачає мільярди. Ну там… 800 млн грн. на рік витрачає на лікування громадян. І ми розуміємо, якби ці кошти були направлені на лікування українців, які лишаються в Україні, і мова не йде про трансплантацію чи кістковий мозок, на ті проблеми, які лікуються в Україні, скільки людей можна було б урятувати. Програма порятунку пацієнтів від інфаркту, програма боротьби з інфарктом міокарду – з закупівлею дорогущого обладнання, найкращих у світі витратних матеріалів – бере значно менше коштів для всієї держави, аніж сотня пацієнтів, яких ми за ці гроші відправляємо за кордон. Ми три тисячі пацієнтів із інфарктами рятуємо протягом року за значно менші кошти, витрачаючи їх з боку держави. Але з іншого боку, ці 100 пацієнтів, тут в Україні, гарантовано помруть. Ці 800 млн грн. дають людям шанс на життя. Яким чином міністерство, чи наша команда, чи будь-яка інша, яким чином держава може поставити ось цих 100 пацієнтів, які в Україні точно помруть, і ми даємо їм шанс лікуватися, або цих три тисячі пацієнтів, яких в Україні можна врятувати. Як ви-брати між і між? Це питання ніколи не матиме красивого рішення, це завжди буде боляче. І завжди можна буде вказати і нашому міністерству, і наступникам на недоліки й проблеми. Проблема не має вирішення.


Щодо нерезультативного й не-економного використання коштів. У сухому залишку 25% пацієнтів помирають. Кожен четвертий лікується за кордоном неефективно. Друзі, колеги, це рак. Вони всі помруть. Вони всі помруть – без варіантів. Ефективність програми – 0%. Ті онкозахворювання, які потребують трансплантації кісткового мозку, закінчуються смертю рано чи пізно. Трансплантація нирки чи серця не продовжує життя невизначено довго. Ми даємо шанс людині пожити довше. 75% пацієнтів прожили 1–2–3–5 років. Хтось живе довше, в окремих випадках. Знову ж таки питання не має красивого вирішення. Боротьбою, трансплантацією кісткового мозку чи трансплантацією органів ми продовжуємо життя людині на деякий час. Ми не ліквідуємо проблему в принципі.
Зрештою, а яка мета лікування за кордоном? Яка мета аудиту чи нашої роботи в цій ситуації? Ми економимо кошти чи даємо шанс на виживання? Я погоджуюся в плані економії, розумію цей аргумент. Економлячи кошти за кордоном, ми можемо їх направляти на лікування пацієнтів в Україні. Це не пусті слова. Ми ж не просто зекономили кошти, аби вони лежали, ми їх використаємо тут. Отже чи радіти нам збільшенню вартості програм? Так, із 50 чи 20 пацієнтів ми лікуємо 150 на рік. Чи ростуть витрати? Так. Чи цьому радіти? 150 пацєнтів цьому радіють. Якісь пацієнти в Україні – очевидно, ні. Чи є рішення? Його немає і ніколи не буде».

Дисциплінарна комісія на засіданні 11 червня розглянула «питання Лінчевського» й пропонує прем’єру Гройсману закрити справу щодо заступника міністра охорони здоров’я Олександра Лінчевського.    

- Є конкретні види дисциплінарних порушень, і в даному випадку комісія не вбачає дисциплінарного проступку, – пояснив голова комісії Костянтин Ващенко.

Він також зачитав висновки декількох експертів, які вказали, що слова Лінчевського не порушили правил етичної поведінки для осіб, які перебувають на державній службі.